Сет Годін - видатний маркетолог, автор багатьох корисних книг, статей  і блогу по розвитку бізнесу написав палкий Маніфест керівника неприбуткової організації.   Це не просто слова, що складаються в речення і абзаци. Це - викристалізований досвід людини, яка присвятила своє життя змінам на краще. Нам важко просити гроші на благодійні акції та програми. Ми боїмося почути слово "ні" від тих, хто приймає рішення про виділення коштів. Але Сет Годін пояснює як позбутися відчуття неповноцінності, що тисне на психіку безкорисливого прохача. Читаймо і позбавляємося комплексів!

Цікаві думки з приводу імовірних напрямів розвитку нашої держави виклав О. Міллер  у своїй статті "Нация-государство или государство-нация?". Модель, яку розглядає автор, дозволяє чітко усвідомити різницю між тим, які варіанти майбутнього пропонують різні групи еліт України.  

Шкода людей, які стали жертвами кнурячого капіталізму, який виїдає не тільки серце, але й розум.
Нещодавно на сайті газети "Сейчас" виклали відкритий лист читача до Президента України.
Давно не доводилося бачити подібного логічно-маразматичного твору. 
Український наїв - він великий і нездоланний. У крайній мірі за часів нашого життя.   

Як повідомляє громадсько-політичне видання "ПРЕС ЦЕНТР"  у ніч з 27 на 28 листопада за рішенням виконкомому Черкаської міської ради було демонтовано пам'ятник Леніну. Передбачалося, що після демонтажу його мали перенести в інше місце - до Парку Перемоги. Проте, одна з трьох гранітних брил, з яких було виготовлено монумент, зламалася під власною вагою і розсипалася. Отже, пам'ятник втрачено. У мережі іде жваве обговорення цієї непересічної події для Черкас. Дивіться, наприклад, думки громадян за посиланнями:
http://higher-caps.livejournal.com/477052.html
http://haidamac.livejournal.com/104124.html
http://www.pres-centr.ck.ua/forum3/viewtopic.php?t=994
Поки що на офіційному порталі міської ради, міського голови, виконавчого комітету не має інформації ані відносно вищезгаданого рішення, ані відносно факту та наслідків демонтажу пам'ятника.
На блозі Сергія Одарича також не розміщено коментаря з приводу того, що сталося.
Нагадаємо, що кампанія по руйнуванню пам'ятників Ілліча розпочалася півроку тому за командою з Банкової. Поводирі місцевої влади мали час визначитися  щодо майбуття монументів, які перебували під їхньою юрисдикцією. В залежності від зайнятої позиції вони лобіювали у місцевих радах питання щодо залишення, чи демонтажу пам'ятників. У підсумку, у Черкасах було прийняте компромісне рішення щодо демонтажу з одночасним перенесенням. Однак, не так сталося, як гадалося і від нашого Леніна залишилися тільки ноги на постаменті.
Питання 1: Хто понесе покарання за непрофесіоналізм при перенесенні монументу?   
Питання 2: Чому до обговорення не було запрошено черкащан і не проведено відповідні демократичні процедури?
Питання 3: Чи потрібно було "прогинатися"  і реалізувати, нав'язане зверху рішення без народного на те дозволу?
Принципові відповіді на ці питання збоку місцевої влади зорієнтують щодо того у якому суспільстві ми живемо - цивілізованому, чи варварському.

Якби ми жили за часів Древньої Греції, то проблеми з пошуком громадянина не існувало. Тоді передбачалося, що єдиною умовою щасливого життя є виконання суспільного обов'язку. Це, власне, відрізняло вільних людей - громадян, від рабів.
Насолоду громадянина, за Аристотилем, становило:
- театральне дійство, тривалістю у цілий день;
- виконання послуг масового жюрі (арбітраж);
- почергове зайняття суспільних посад;
- проведення дебатів;
- організація виборів;
- святкування урочистостей;
- участь у військових походах і битвах.
Для нас даний перелік є дещо дивним, оскільки більшість з зазначених речей ми сприймаємо не як насолоду, а як обтяжливе дійство, що відриває від приватного життя. У переважній більшості, світ сучасної людини є приватним. У цьому винна економіка, механізм якої призвів до атомізації суспільства, індивідуалізації життя, поширення егоїзму як домінантних персональних якостей.
Розвиток цивілізації дозволив визволити людину, забезпечив утвердження умов рівності і створення складної інституційної системи важелів і противаг у реалізації прав особистості. Однак, сьогодні, здається, ця перемога є формальною, вихолощеною щодо дійсної гуманності. Наша приватність стала кліткою, в яку ми самотужки зачинили себе.
Так, приватне життя є абсолютною цінністю для людини - заручниці тоталітаризму або авторитаризму. У ньому вона шукає захист для власної унікальності. Однак, за умови демократизації суспільства абсолют приватності стає гальмом, яке затримує поширення взаємності, поглиблення людяності, вирішення проблем громади.
Тому зараз пошук громадянина в Україні є надзвичайно складним заняттям.
Піднятися над приватним, включити до внутрішнього виміру суспільну, громадську складову можуть одиниці, оскільки це потребує надзвичайних інтелектуальних і моральних зусиль. Проте, чи зможуть ці поодинокі громадяни об'єднатися, самоорганізуватися на основі захисту спільних інтересів - залишається питанням відкритим.
Прояви активізму, які останнім часом мають у нас місце є вагомою підставою сподіватися, що громадське рано, чи пізно стане складовою життя кожного, а кожний - поборе у собі раба і перетвореться на громадянина.

1. Якраз на Михайла -  21 листопада, у Києві  відбудеться Марш нищебродів. Враховуючи революційний характер подій, які останнім часом відбуваються в Україні пізнього листопада - ця також має бути чимось особливим хоча б тому, що вона - неполітична. Активісти - уперед!
2. Черкаська "Справедливість" зупинила замозахоплення землі у районі Митниця. Активістами було демонтовано і вивезено бетонні плити, які огороджували територію будівництва майбутнього генделика, а на їх місці насаджено дерева. Молодці! Так тримати! 
3. ЖЖ-юзер haidamac повідомляє, що на сайті "Дерев'яні храми України" зусиллями мандрівників оновлено розділ про Черкащину. Тепер наші дерев'яні храми можна побачити у найбільшій повноті. 

Бувають дні, бувають люди й ідеї, які миттєво змінюють свідомість.
Це у повній мірі стосується суперового тексту Ігора Аверкієва "Гражданская политика - политика граждан"
Термоядерна бомба!
Читати і прозрівати. Ми - умєстє! 

«Громада», «розвиток громади», «місцевий економічний розвиток», «активізація місцевих жителів», «залучення та участь громадськості» - ці слова дедалі частіше лунають в засобах масової інформації, з вуст політиків та пересічних громадян. Чому ці питання стали такими важливими сьогодні? Можливо, люди почали замислюватися і усвідомлювати, що підходи до розвитку своєї громади, села, міста чи містечка, регіону, які застосовувалися донедавна, не принесли бажаних результатів.
( Читати далі... )

Існує три інституційні форми примусу до виконання зобов'язань:
1. Механізм правового централізму, при якому спірні питання розв'язуються за допомогою суду. Його ефективність забезпечується за умови доступності для правосуддя необхідної інформації та низьких витратах реалізації механізму.
2. Арбітраж передбачає трьохсторонню структуру вирішення суперечок. Залучення додаткової - третьої особи, яка є авторитетом для двох контрагентів дозволяє шукати і знаходити компроміси у відносинах, зокрема виконання зобов'язань.
3. Приватний порядок вирішення суперечок.
Для України єдиною діючою формою з трьох зазначених є приватний порядок вирішення суперечок. Однак, він має безліч недоліків, головним з яких є нерівність сторін щодо виконання угоди. Так, наприклад, забудовник завжди важить більше, ніж приватний інвестор, тому при вирішенні конфліктів у приватному порядку останній завжди втрачає більше. Аналогічна нерівність існує між споживачем послуг природної монополії - пасажиром метро і метрополітеном, споживачем тепла й електроенергії та відповідними організаціями, громадянином і органами державної влади, тощо. Навіть у нетипових ситуаціях, коли сторони мають однакому суспільну вагу, обмежуючим фактором стає взаємна неповага. Саме неповага до людини є домінуючою особливістю сучасного українського суспільства, яка не дозволяє привести систему відновин до цивілізованого стану.
Тотальна неповага також є причиною неможливості застосування у нас арбітражу, оскільки визнання авторитету грунтується на повазі до особистих та професійних якостей арбітру.
Механізм правового централізму в Україні навряд чи запрацює у найближчі сорок років, оскільки він є своєрідним апогеєм визнання і дотримання у суспільстві формальних норм і правил, які є обов'язковими до виконання без виключень. Нам потрібно, як мінімум, виховати два покоління українців для того, щоб повага до людей і створених ними інституцій стала загальною.
А поки що треба визнати наявність глибокої інституційної кризи в Україні, вихід з якої вимагає прикладення систематичних зусиль для зміни правової бази суспільства.

До настільних книг активістів треба віднести Smart Mobs: The Next Social Revolution від Hovard Rheingold та Here Comes Everybody: The Power Of Organizing Without Organization від Clay Shirky. Імовірно, що після прочитання цих робіт може виникнути гостре бажання використати запропоновані авторами методи для розбудови соціальних мереж та налаштування їх на захист інтересів громадян, як це, наприклад, зробили члени американської організації The Yes Men, випустивши минулої середи підробний номер газети The New York Times.
Так тримати!

В Артемі Марченкові - marchenk, поєднано малосумісні для представника Східної Європи якості: активність, людяність, розум, etc.
Ця людина є центром соціальної мережі спротиву людиноненависництву на території СНД та ЖЖ.
Науковець, філософ, публіцист, громадський діяч, письменник - це ролі, в яких щодня виступає Артем у безперервній спробі змінити дійсність. Його новий проект  - сайт "Движение", призначений для спілкування активістів і пошуку нових моделей громадянської взаємодії.
Долучайтеся!  Отримуйте і передавайте знання і досвід боротьби за майбутнє безпосередньо... Атже усі ми - люди - джерело можливостей і випадковостей.
 

На Черкащині маємо нагоду пожвавити громадський рух, зокрема Черкаська обласна організація Комітету виборців України оголошує конкурс малих грантів в рамках Проекту підтримки ініціатив в місцевих громадах Черкаській області. Будемо сподіватися, що гранти по 5000 грн. на проект зможуть вплинути на покращення життя громад сіл і міст нашого регіону, як кажуть "курочка - по зернятку...". 
До 15 листопада продовжено термін подачі анкет на навчальну програму для депутатів місцевих рад та представників громадських організацій Вінницької, Кіровоградської Полтавської, Черкаської областей. Культура депутатського корпусу є визначальним чинником політичної еволюції Україні, тому молоді депутати - всі до купи!
На сайті громадської мережі "Опора" розміщено інформацію щодо результатів моніторингу вступної компанії у вищі навчальні заклади м. Черкаси - ЧДТУ та ЧНУ. Одразу розчаруємо любителів "смаленого". У наших вишах усе добре, однак наскільки читайте матеріал.
У Харкові 11 грудня відбудеться наукове обговорення соціально-відповідального бізнесу. Передбачається випуск тез за рахунок організаторів. Не упустіть таку можливість стати автором!
Багато практичних порад щодо організації активістського руху можна отримати на сайті "Органы самоорганизации населения в Украине". Особливо цікавими виявилися Матеріали конференції  "Качественные жилищно-коммунальные услуги - общее дело власти и общественности". Читати усім борцям за початок ери справедливості і милосердя у житлово-комунальному секторі.
"Вільний молодіжний портал" у режимі on-line подає вісті з фронту боротьби за краще майбутнє. Долучайтеся до новин!
І наостанок... Наші колеги - спільнота під ніком aktyvist долучилася до організації акту протесту проти підвищення цін на проїзд у громадському транспорті столиці. На нашу думку, підвищення слід було проводити поетапно з відповідним інформуванням населення, а замість цього однократне підвищення ціни викликало гостру зворотню реакцію. Про її інтенсивність можна судити з наступного фото:

Однак, як казала відома українська телеведуча "Не все так погано у нашому домі...",
тобто по-народному: "перемелеться - мука буде"

Наш мер Сергій Одарич у своєму пості "Побудуймо Європу в собі... і в нашому місті" наводить приклади вандалізму, які перманентно мають місце у Черкасах: то ліхтарі потрощать, то контейнери для сміття розкидають, то насаджені дерева викрадуть. На жаль, його заклик до вихhвання особистої культури не був почутий: минулої ночі невідомі  познімали з флагштоків і прапор міста, і прапор країни.
Ми погоджуємося з мером - подібні речі не можуть лишатися безкарними.
Для того, щоб системно покращити ситуацію необхідно діяти відповідно до соціальної природи людини.
Отже, у нашому випадку ми маємо справу з укоріненою традицією вандалізму.
Для її подолання необхідно зробити лише чотири речі:
1) знайти вандалів;
2) публічно їх покарати;
3) публічно засудити вандалізм як явище;
4) системно застосовувати пункти 1, 2, 3 при повторенні рецидивів.
Для пошуку мають бути задіяні силові структури - міліція, яка утримується, до речі, і за рахунок наших податків. Тут не можна спустити з рук недоhрацювання нашим силовикам. Однозначно - МІЛІЦІЯ МАЄ НАЙТИ ВИННИХ і крапка!!!
А судові органи влади мають здійснити справедливе покарання відповідно до букви Закону.  Так ми створемо прецедент, який при публічному розголосі закладе основи для викорінення вандалізму. І найголовніше - далі необхідно буде постійно провадити заходи по боротьбі з цим явищем. Повторювання посилить ефект усунення негативної традиції.
Але заходи покарання є  ефективними лише на першому етапі викорінення вандалізму.
Для того, щоб його позбутися надовго потрібно запропонувати альтернативу  - нову, позитивну традицію. Вона має замінити руйнівну поведінку на конструктивну. Тобто, другим етапом має стати створення умов і укорінення суспільновідповідальної поведінки. А це є складним завданням, оскільки вимагає включення практично кожного члену громади. 
Однак, не зважаючи на можливі труднощі на шляху подолання вандалізму, це справжній виклик для громади міста. І від того, як ми будемо реагувати на дану проблему безперечно залежить якість нашого життя. 

P.S.: практичним прийомом знищення вандалізму може бути встановлення скритих камер спостереження на місцях з високим ризиком погрому.

Теорія прав власності, як складова неоінтитуційного напряму економічної науки, акцентує увагу на координації учасників суспільного процесу у розподільчих конфліктах на межі економіки та права.
Згідно постулатів даної теорії існує декілька типів організацій, у яких по-різному реалізується система прав власності.
Так, на класичній (приватній фірмі) її власник має право на остаточний дохід (прибуток), право контролю, право зміни складу фірми і правом продажу усіх прав.
У партнерстві право на остаточний дохід, як і право на контроль розподілено між усіма учасниками, що робить неефективним механізм створення доходу і реалізацію функції контролю. Крім того, практично заблокованим для кожного із членів є використання права зміни складу. 
Корпорація є формою організації, у якій кожний власник має право на остаточний дохід та контроль за діяльністю управлінців. При цьому, управління існує як спеціалізована сфера контролю. Таким чином власник корпорації (власник цінних паперів) через механізм зборів акціонерів контролює контролера. Внаслідок складності реалізації прав власності у корпорації, як правило, виникає конфлікт інтересів між власниками та управлінцями. Збоку менеджерів можливі прояви опортуністичної поведінки, яка проявляється у зловживанні владою у корисливих та інших цілей, невиконанні службових обов'язків, тощо.    
Державна (комунальна) організація не має реального власника права на остаточний дохід, оскільки вона фінансується за рахунок платників податків. Крім того, подібне суспільне утворення не має ефективного контролю внаслідок розпорошеності прав власності, а також право продажу усіх прав. 
Якщо розглядати відносини місцевих громад і влади у контексті неоінтитуційного підходу, то очевидно, що вони мають форму державних (комунальних) організацій. Отримання прибутку (остаточного доходу) для цих організацій є проблематичним, оскільки ніхто не може на нього впливати внаслідок розпорошеності прав власності. По тим самим причинам ніхто не може контролювати діяльність таких підприємств. І найголовніше - ніхто не може змінити подібні відносини, оскільки право продажу всіх прав відсутнє.  
Альтернативними щодо державних (комунальних) організацій є вищезгадані: класична фірма, партнерство і корпорація. 
Безперечно, класична фірма є найбільш ефектичною формою організації суспільного життя, якщо воно стосується грошей і прибутку. Однак, приватний інтерес по своїй суті є егоїстичним, тобто таким, що суперечить колективному життю громади. Тому, звичайно кращими для реалізації інтересів громади є колективні форми організації як-то партнерство та корпорація. 
При цьому партнерство працює на достатньо високому рівні лише за умови обмеженої кількості учасників. Значне число його членів  унеможливлює прийнятне управління. Отже, і партнерство виключається з переліку перспективних форм організації взаємодії місцевої громади і влади.
Закономірно, що єдиною дієвою альтернативою для  державних (комунальних) підприємств є корпорація. Не зважаючи на наявність конфлікту інтересів між власниками та управлінцями існують сучасні методи їх гармонізації: функціонування ринку цінних паперів, система розкриття фінансової інформації, конкуренція на ринку праці управлінців, тощо.
Таким чином, для забезпечення покращення місцевого самоврядування, розширення прав членів громади щодо форм організації господарського життя необхідно здійснити корпоратизацію державних (комунальних) підприємств, що дозволить підвищити рівень ефективності і доходності їх діяльності.  

P.S.: роздуми здійснено на основі ідей монографії Є.В. Попова "Эволюция институтов миниэкономики".